Історія розвитку

Гончарство виникло в епоху неополиту і стало значним кроком у розвитку продуктивних сил. Гончарство існувало там, де були придатні для цього глини. Добуту глину очищали від механічних домішок, потім місили, виготовляли з неї вироби, підсушували їх і випалювали. Спочатку вироби ліпили вручну і випалювали на відкритих вогнищах або у звичайних печах.

З винайденням гончарного круга гончарство стало окремим ремеслом. З часів енеоліту гончарні вироби починають оздоблювати орнаментом, який наносили глиняними кольоровими фарбами.

Головними районами українського гончарства були:

• Полтавщина — колишні повіти Миргородськи,  (зокрема, Опішня).
• Чернігівщина — Ріпкинський (зокрема, Олешня), Ніжинський.
• Київщина — Чигиринський, , Уманський, повіти;
• Харківщина — Валківський, Охтирський,  повіти;
• Східне Поділля — Камянецький,, Гайсинський повіти;
• Волинь — гончарство було зосереджене біля Овруча, Корця.
• Херсонщина — біля Цибулева, Павлиша;
• Галичина — на Розточчі , Гавареччина.
• Гуцульщина, Покуття, зокрема Гуцульська кераміка тощо.